Профілактика захворювання на сказ серед людей
Сказ - особливо небезпечна інфекційна хвороба людей і тварин, яка завжди закінчується смертю. Збудником сказу є вірус, який вражає центральну нервову систему. Вірус виділяється з хворого організму тварини тільки зі слиною. Зараження сказом відбувається через пошкоджені шкірні покрови або слизові оболонки під час укусу або при ослиненні.
Сказ - природно-вогнищева інфекція. Резервуаром і переносником вірусу є лисиці, але основну загрозу для людей становлять домашні та безпритульні тварини, зокрема собаки та коти, які заражаються сказом на природі через укуси диких тварин.
Вірус у слині хворої тварини з’являється за 10 днів до появи клінічних ознак захворювання. Ось чому за тваринами, які нанесли укуси людям, необхідно проводити ветеринарний нагляд впродовж 10 днів з моменту укусу для визначення його безпечності по сказу.
Для попередження зараження цією страшною хворобою необхідно уникати контакту з невідомими та хворими тваринами. Особливу небезпеку в поширенні сказу відіграють укуси дикими хижаками, летючими мишами, котами і собаками. Поява диких звірів у денний час в населених пунктах або на господарських об’єктах - це неадекватна поведінка, що є проявом захворювання на сказ.
Якщо медицина ще не може вилікувати хворого на сказ, то з попередженням виникнення цієї хвороби вона успішно справляється шляхом проведення щеплень особам з підозрою на можливе зараження вірусом сказу.
Для попередження захворювання на сказ при укусах тваринами необхідно:
-
- негайно поверхню рани рясно промити водою з милом, краї рани обробити спиртом або настоянкою йоду;
-
- негайно звернутися за медичною допомогою до місцевого медичного працівника;
-
- сприяти проведенню 10-денного ветеринарного нагляду за твариною, що нанесла укус, якщо вона жива і відома;
-
- невідкладно прийняти повний курс щеплень проти сказу, якщо такий був призначений. Протипоказань проти щеплень немає, їх можна робити немовлятам, вагітним жінкам, людям похилого віку. Препарати для щеплень виділяються безкоштовно та є в необхідній кількості в лікувальних закладах.
